Андрей Шептицький і Рогатинщина (у хронології)

29 липня 2015 р. минуло 150 років від дня народження митрополита Галицького, архієпископа Львівського, єпископа Кам’янець-Подільського, видатного церковного, громадського і політичного діяча, мецената й науковця – Андрея Шептицького.

Про роль митрополита у житті Рогатинщини знаходимо цікаві відомості у спогадах та дописах наших краян: Михайла Воробця, Василя Гориня, Мирона Мельника, Романа Коритка, Олега Кудрика, Ярослава Польового, Василя Слободяна, Миколи Угрина-Безгрішного та інших, а також у хроніках, Лучинецькій і Фразько-Підбір’янській.

 17 вересня 1899 р. відбулася хіротонія Андрея Шептицького як Станіславівського єпископа. Своє коротке єпископство він почав із візитацій на Гуцульщині та Буковині. Парох сіл Фрага й Підбір’я, о. Ієрон Кмицикевич, у 1900 р. занотував: «Дня 20 жовтня відбули русини богомольну подорож до Риму під проводом Преосв. Кир Костантина Чеховича, єпископа Перемиського і Преосв. Кир Андрея Шептицького, єпископа Станіславівського». Під час цього паломництва Шептицький довідався, що Папа доручає йому митрополичий престол УГКЦ, який уже майже півроку був без очільника (митрополит Юліан Сас-Куїловський помер ще у травні 1900 р.).

17 січня 1901 р. Андрея Шептицького інтронізовано як Галицького митрополита. «Явилося превелике число духовенства, котре Високопреосвященний сердечно і щиро гостив у себе». Цього ж року митрополит «в суботу світлу був в Псарах приватно у пароха, витало єго там 8 священиків сусідніх». Це був його перший візит на Рогатинщину.

11 травня 1902 р. Андрей Шептицький посвятив новозбудовану церкву Зішестя Святого Духа у с.Липівка. У цьому ж році митрополит уперше завітав до Рогатина і його святинь. У пропам’ятній книзі церкви Святого Юра Андрей Шептицький залишив автограф з нагоди відвідин храму 27 травня 1902 р. До речі, у 1879 р. новозбудовану церкву Святого Юра посвятив митрополит Йосиф Сембратович (будівництвом займався багатолітній парох о. Володимир Чировський). Запис у книзі храму зробив також Сильвестр Сембратович. Особливо ретельно готувалися до приїзду високого гостя священики і парафіяни  рогатинських церков Різдва Пресвятої Богородиці та Зішестя Святого Духа.

А вже 22 жовтня «відбули русини богомільну подорож до Риму під проводом Високопреосв. Кир Андрея Шептицького, Митрополита Галицького і Преосв. Кир Константина Чеховича, єпископа Перемиського. В поїздці брав участь і парох з Фраги [о. І. Кмицикевич], з дороги вернув на Св. Димитрія».

Від 5 до 28 вересня 1906 р. тривала паломницька подорож до Святої Землі, у яку їздили 20 осіб Рогатинщини. Серед них було 4 священики (о. Стефан Городецький (с. Вербилівці, декан Рогатинський), о. Михайло Ваврик (с. Підкамінь), о. Омелян Ваньо (с. Заланів), о. Іван Каратницький (с. Липівка)) і 16 мирян. У часі цієї мандрівки чудотворний образ Пресвятої Богородиці з церкви Святого Миколи с. Лучинці був посвячений митрополитом на Гробі Господньому. Про це згадує лучинецький парох о. Йосиф Яворський: «В р. 1906 в часі паломництва В Преосв. Митрополита Шептицького Андрея з численними священиками і мірянами до Єрусалима вручив я о. Стефану Городецькому, шамбелянови, деканови і парохови Вербиловець сю ікону (без рамок) щоби зложив на Божий Гріб в Єрусалимі і там посвятив ВПреосв. Митрополит, що дійсно наступило».

 У 1912 р. митрополит Андрей відвідав Рогатинську гімназію. Микола Угрин-Безгрішний, колишній учитель цього навчального закладу, про це писав так: «Дня 10. травня в будинок рогатинської ґімназії завітав князь української, католицької Церкви, Достойний Гість, Його Ексцелєнція граф. Андрій Шептицький. Не зважаючи на те, що тої гостини ніхто не сподівався, і був уже пізній вечір, біля шостої год. вечором, зібрався увесь Учительський Збір і 200 душ молоді на ґімназійнім майдані.

Перед самим входом до ґімназії повітав достойного гостя директор, потім представив йому вчительський збір і запрохав до канцелярії. Митрополит випитував докладно про відносини в ґімназії і дуже зацікавився будовою нового шкільного будинку. Оглядав шкільні салі й кабінети й від’їхав після сьомої години. До пропам’ятної книги вписав слова: «Нехай Бог благословить велике діло»».

Один з педагогів Рогатинської гімназії, учитель математики Володимир Грицай (брат архітектора Романа Грицая) наприкінці 1920-х рр. вибрав священичий стан, оскільки мав ще й богословську освіту, і став приватним капеланом владики Андрея.

Після закриття української гімназії у Рогатині (1930 р.) стараннями громадськості (особливо прислужився голова Рогатинського кружка «Рідної школи» о. Іван Щербанюк, парох Вербилівців) та завдяки підтримці митрополита Шептицького у місті засновано Рогатинську греко-католицьку малу духовну семінарію.

Щороку семінарія святкувала день іменин свого покровителя. У 1935 р. – 70-літній ювілей Андрея Шептицького – з’явилася нагода приймати високого гостя у Рогатині.

«Отож у четвер, 12 грудня, відбулися урочистості: зустріч, святочна академія, концерт. Учителі та учні чекали на приїзд високого гостя, хоча й Митрополит дещо запізнювався. Ранком ректор семінарії о. Іван Гаврик відправив у семінарській каплиці Богослуження «в наміренні Митрополита»,  і всі чекали до полудня.

Як писала львівська газета «Новий час» у звіті-інформації, вечером цього ж дня «в гарно прибраній салі Україн-Банку зібралося численне духовенство Рогатинщини, місцева інтелігенція й міщанство та шкільна молодь, даючи цим свій скромний вислів любови й прив’язання до дорогого нам Архистратига». У програму свята входила промова учня М. Міщука, декламації (Я. Кошіль і З. Семенюк), пісні релігійного й патріотичного змісту та гра «мандолінової оркестри». Уся програма була дбайливо підготовлена й виконана виключно питомцями семінарії. Вона «зробила на присутніх дуже миле вражіння», закінчила свою кореспонденцію названа газета».

Наступного дня, 13 грудня 1935 р., митрополит побував і в Станіславові, а в неділю, 15 грудня, відвідав м. Бережани, де також відбулися урочистості на честь ювілею, визнання його великих заслуг перед Церквою і галицько-українським суспільством.

Зворушливим є коротке повідомлення пароха с. Фрага від 1936 р.: «В день 16го січня, в честь 70 ліття уродин і 35 ліття вступлення на митрополичий престол Впр. Кир Андрея Шептицького відправлено торжественну Службу Божу в наміреню Їх Ексцелєнції Митр[ополита] Кир Андрея Шептицького. При кінці Сл[ужби] Б[ожої] відспівано «Тебе, Бога, хвалим». Під час Служби Божої виголосив місцевий парох о. Василь Телішевський проповідь, в котрій з’ясував великі заслуги достойного ювілята для добра нашої церкви і українського народу та заохотив вірних до ще більшої пошани для Їх Екс[елєнції] Митр[ополита] Кир Андрея Шептицького. В Богослуженю взяла участь майже вся парохія. Від 12 год в полудне дзвонено у всі дзвони так в матерній Фразі, як і в Підбір’ю через півгодини. По ск[інченю] відспівано многолітія в честь Впр. Митрополита».

Цікаво знати…

У 1905 р. Андрей Шептицький заклав «український національний музей» (тепер – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), а у 1913 р. подарував його всьому українському народові. Є у цій скарбниці цінності з Рогатинщини: ікони, стародруки (навіть друку стратинської друкарні поч. XVІІ ст.) та інше. Серед експонатів перебувають зокрема Деісусний чин кін. XVІ ст. зі старого іконостаса Святодухівського храму, а також великі намісні образи Христа і Богоматері іконостаса 1642 р. з церкви Різдва Пресвятої Богородиці міста Рогатин.

За розпорядженням митрополита Шептицького у 1938 р. рукописний твір «Хроніка міста і церков в Рогатині, складена Дмитром Біленьким 29 серпня – 10 вересня 1878 року» був скопійований і ця копія до 1946 р. знаходилася у митрополичому архіві, а потім була передана в Центральний державний історичний архів України у Львові.

Створив «кедриновий заповідник» у митрополичих маєтностях в Горганах коло Підлютого. Дав дозвіл і допоміг Науковому товариству ім. Т. Шевченка створити менші подібні заповідники «останків подільського степу в церковних добрах на Чортовій горі коло Рогатина, на частині Касової гори коло Болшова та на частині Панталихи коло Теребовлі». Сприяв створенню «Живця Черче».

Заклик завідателя Рогатинського деканату о. Дениса Теліщука у зв’язку зі смертю Андрея Шептицького починається наступними реченнями: «До Всечесного Духовенства рогатинського деканату. Ділюся з Всечесними Отцями пресумною вісткою: наш Найдостойніший і Найдорожчий, великий Митрополит Андрей упокоївся в Бозі дня 1.ХІ.1944, а нині 5.ХІ. відбуваються його похорони. Страта понад міру болюча, незаступима, превелика для нашої св. Церкви і нашого Народу, тим більше в теперішний грізний і вирішний для нас українців час».

Мар’яна Пушкар,

провідний екскурсовод філії Музею мистецтв у Рогатині

Написати відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *