6

Світло душі, вкладене у чорнодимлену кераміку: мистецька експедиція на Львівщину

Ви знаєте, як народжується кераміка чорного кольору? — якось запитала випускниця Львівської національної академії мистецтв  рогатинка Ліля Лютецька. Ця молода тендітна з вигляду дівчина справжній велетень фантазії та різноманітних ремесел, бо цікавиться усіма видами народного рукоділля і неодмінно пробує власноруч відтворити побачене. Нещодавно вона захопилась чорнодимленою керамікою Гавереччини, якій присвятила магістерську роботу. Тож своїми унікальними відкриттями Лілія поділилась з «Рогаткою».

– Лілю, розкажи нам, як саме ти зацікавилась такою досить мало відомою темою?

– Й справді, як я з’ясувала, ця тема мало досліджувана, але в той же час – дуже інтересна. От вирішила назбирати трохи матеріалу і днями їздила у село Гавареччина Золочівського району, де виготовляють унікальну кераміку чорного кольору. Зауважу, що тутешні жителі радо зустрічають гостей, а атмосфера в самому селі надзвичайно приємна і спокійна.

qaq2korddde

– Що цікавого тобі вдалось дізнатись під час цієї експедиції?

– Варто сказати, що Гавереччина невеличке село, у якому наразі є 32 населених будинки. За місцевою легендою, першими мешканцями тут були гончарі, яких у 1-й половині XVII ст. на прохання графині Терези Вишневецької (дружини Юрія Вишневецького) було виселено з містечка Білий Камінь, щоби вони своїми горнами (печами) не задимлювали край. Так переселилися у ліс на північ від Білого Каменя п’ять родин: Вислинські, Гарбузинські, Митулінські, Куземські, Сушанські. Тут вони розчистили невелику площу під будівництво житла. Це невеличке поселення і дало початок майбутньому передмістю, яке назвали на честь Терези Вишневецької — Терещизною. По смерті графині всі маєтності перейшли до її дочки Гаври, а саме поселення (колонія) у підніжжя Вороняків отримала назву Гаврощизна і вже до кінця ХІХ століття назва села трансформувалася у Гавареччину.

t-qf5dgrsyq

Сюди ми добиралися автобусом до Білого Каменю, а потім ще 4 кілометри йшли пішки. Уявіть лишень, в село ходить автобус лише 2 рази на тиждень, тому туристами це місце небагате. Попередньо домовившись, ми зустрілись з майстром Іваном Луковським. Він чекав нас біля своєї майстерні. Пан Іван розповів про виготовлення чорнодимленої кераміки.

– Захопливий початок. То як же ж її створюють?

– Усю глину для виготовлення посуду майстер копає в лісі. За його словами, старі майстри використовували родовища, де шар глини починався за 60 см від поверхні, а він знайшов за 10 см. Для приготування маси використовують 2 види глини “пісну” і “жирну”. Потім гончар поєднує глину в потрібних пропорціях і розмішує з водою, а опісля відціджує через сито. Очищений шлікер сохне в спеціальних гіпсових ваннах.

5

Наступний етап – це формування. Глину ставлять у центр гончарного круга і відцентровують. Це найважливіший етап в формуванні виробу, якого майстер навчався безперервно протягом двох тижнів. Відтак витягують стінки, товщина яких складає 2-3мм. Після витягування виріб декорують.

3

4

Сформований виріб стоїть на крузі близько години, після чого його зрізають рибальською жилкою і перекладають для подальшого підсихання. Найпоширенішим способом декорування гаварецької кераміки є лощення або, як називають місцеві майстри, затирання. Воно здійснюється твердим камінцем по виробі, що підсох. Потім він отримує глянцеву поверхню,яка не тільки створює декоративний ефект, але і має практичне призначення: посуд стає щільнішим та міцнішим.

5

Після цих етапів настає завершення – випал. Для виготовлення гаварецької кераміки використовують глини місцевого походження, які після випалу стають червоними, але саме гаварецькі майстри знають секрет виготовлення чорної кераміки. Для того, щоб отримати вироби чорного кольору, їх задимлюють.

– Як саме відбувається цей процес?

– Для задимлення використовують дрова з дерев твердих порід: граб чи бук. Їх підсушують протягом 2 тижнів.

10

Випал триває протягом 12 годин. Спочатку піч заповнюють виробами, потім кілька годин піднімають температуру, і лише після цього заповнюють попередньо підсушеними дровами. Але для того, щоб виріб став чорним піч присипають впродовж однієї хвилини землею і роблять герметичною. Завдяки цьому відбуваються складні хімічні процеси і дим заповнює пори кераміки. 
Чорнодимлена кераміка є екологічно чистим продуктом, адже виготовляється без використання хімічних бавників. Також вона вважається “дихаючою”, оскільки кераміка – це пористий матеріал. І саме тому її заборонено мити хімічними засобами. 

11

– Справді надзвичайно цікаво. Однак, ти згадувала, що село досить маленьке. Скільки майстрів у ньому сьогодні?

– У селі залишилося лише кілька майстрів, які займаються керамікою. Це сім’ї Гарбузинських, Бакусевичів та Іван Луковський. Втім я переконана, що Гавереччина – це окраса у намисті культурного життя усієї України. Вона здобула світове визнання, адже у 1984 році гаварецьку кераміку представляв Вислинський Дмитро на виставці в Італії і отримав золоту медаль. Тож я вірю, що це мистецьке село не занепаде.

Спілкувалась Зоряна Дзера.

8

2

Написати відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *