15380329_1793991317540626_1262509789590369920_n

Пласт – це спосіб життя: відгуки рогатинських пластунів

Завжди усміхнених, щирих та відкритих рогатинських пластунів легко помітити не тільки на кожному патріотичному заході, але й у звичний день на вулиці, бо вирізняє їх не темно-зелена форма, а особливе виховання і блиск в очах. Саме тому сьогодні ми пропонуємо усім вам поринути в неповторну скаутську атмосферу і дізнатись про неї устами досвідчених та зовсім юних пластунів.

87o1zyMKlYsНаталя Пилипів, вчитель, голова станичної старшини, виховниця пластового гуртка «Ластівка»:

Під час навчання у Рогатинській гімназії я була пластункою-прихильницею, відвідувала сходини, брала участь у різних заходах. Тоді й зрозуміла, що пластун – це людина, яка повинна бути найкращою у всьому! Здобуття вищої освіти і народження дітей не дозволяло активно долучатись до акцій організації, проте коли син Роман сказав, що хоче бути пластуном, надзвичайно зраділа. Завжди знала: де він, з ким, і найголовніше – що проводить свій вільний час з користю. Коли підросла донька Марічка, я, завдяки настановам голови паланкової старшини Яреми Зварчука, започаткувала гурток “Ластівки”. І почалося! Пласт став моїм життям, тут ми з дівчатами можемо втілювати будь-які ідеї і я завжди поруч зі своїми дітьми. Пласт – велика гра! Закликаю усіх її зіграти!!!

YaKgB6B7abkТарас Гудзенко, лікар-хірург серцево-судинний:

Що дав мені Пласт в житті? Дуже багато. Я щиро вдячний Яремі Михайловичу Зварчуку за ті найкращі роки в гімназії та скаутській організації. Пригадую, коли ми стали пластунами, а це більшість нашого класу, відчував захоплення, тому що приєднався до тих, хто любить Україну, Бога і допомагає людям. Нам було весело і водночас ми пізнавали природу, історію, культуру та науку виживання на природі і в суспільстві.

Захоплений мілітарним націоналізмом у підлітковому віці я на деякий час покинув Пласт та майже півтора роки брав участь у ВО “Тризуб” імені Степана Бандери, про що тоді і тепер шкодую, бо Пласт – це набагато краще. Дисципліна, фізична підготовка, навички та вміння, які я здобув у ньому дотепер стають у пригоді. Оскільки я лікар-кардіохірург у моїй професії треба дуже багато вчитися, розуміти, знати, вміти, та швидко, а основне правильно, приймати рішення. Достатньо просто взяти участь в пластовому літньому таборі як пластун, і ви все зрозумієте… Ту вечірню романтику біля ватри, ночі в наметах та ранішні руханки, алярми, організацію, дисципліну, кухню та ліс…

Пластове життя залишить неповторний та незабутній слід у вашій душі на все життя.

Сергій Мединський, спеціаліст з клінічних досліджень:

Я вступив у Пласт у 199­7 році. Для мене, «­жовтодзьобика­»­ і за статусом, і за вік­ом це була «­велика гра­»­, клуб­ із забавами, де «на ­рівних» велась розмов­а як із старшокласник­ами, так і з дорослим­и наставниками. Я міг­ диску­тувати, висловлювати сво­ю думку, вчився думати і був щасливий, щ­о мав безліч друзів. Тоді ж я потра­пив у пластунський та­бір “Осова поляна-199­7”. Це найяскравіший моме­нт того року, оскільки усвідомив елемент­арні причинно-наслідк­ові зв’язки: «вимитий­ посуд після їжі – за­порука спокійного існ­ування лопухів навкол­о табору в радіусі 50­ м», «солодке печиво в­ наметі – покусані сі­дниці щасливими мураш­ками», «неправильно п­оставлений намет – йм­овірний нічний мокрий­ заплив та недоспана ­ніч при дощі», «не за­хотів взяти додаткови­й светр – мерзни-мерз­ни «вовчий хвіст»». Я навчився не боя­тися, а поважати, розуміти і любити ліс. ­

У старших класах в ме­не були вже свої «жов­тодзьобики», з якими дружив та влаштовував­ різні ігри і віктор­ини. Вже на той час я сприйма­в природу як «можливі­сть» і обожнював пох­оди з пластунами. Під час них здобув друзів-од­нодумців та навички,­ якими горджуся дос­і. Погодьтеся, що вміння у дощ розпалити б­агаття одним сірником­ справляє враження, чи не так? У студентські роки ­я познайомився з плас­тунами з інших гурткі­в та куренів, довіря­в та вірив їм, оскільки наші життєві цінност­і однакові.  Ми досі дружимо – такі різні, але такі рідні. Тут я знайшов і зроз­умів себе. Зрештою, Пласт навчив­ мене відповідальност­і перед суспільством ­та Богом.

Безумовно, мої діти будуть ­пластунами.

FLokLv95z-Y

Іван Зварчук, історик, учасник бойових дій на сході України:

Кожен у Пласті знайде щось для себе: друзів, подорожі, військовий вишкіл, навики виживання на природі, ігри, пригоди або й усе згадане разом. Але це неосновне, що дає Пласт. Це – те, що буде робити пластування “наркотиком”. Важливо, що згодом, якщо «Три головні обов’язки пластуна» не є для тебе лише словами, починаються зміни. Пласт вчить ставити загальні інтереси вище власних амбіцій, працювати в команді, тобто те, чого так не вистачає в нашому прагматичному суспільстві. Пласт вчить бути ідеалістом та оптимістом. А ще пластовий табір – чудова школа тайм-менеджменту. Говорити можна багато. Однак якщо хтось хоче щось змінити на краще ситуацію в державі та в головах людей – Пласт – найкращий варіант. Родина, гімназія і Пласт – це те що зробило мене таким, яким я є!

14991972_1177453082349516_1852671676802696556_n-820x410

Назар Климців, учень Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого, голова учнівського самоврядування району:

zLrByQmJGG4Впродовж усіх пройдених таборів і вишколів  я здобув багато практичних та теоретичних знань. Пластова програма в юнацтві складається з проб, які здають усі пластуни, і саме завдяки цьому ми дізнаємось багато нового та цікавого. Пам’ятаю, як мене вразило, наскільки тут багато різних напрямків роботи. Для мене це поєднання всіх можливих видів діяльності, починаючи з того, щоб просто подивитись історичний фільм з однодумцями, закінчуючи організацією всеукраїнських проектів (таборів, квестів, акцій і т.д.). Мабуть, найважливіше чого мене навчив Пласт – це лідерські якості. Тут завжди наголошують, що важливо приймати правильні рішення у критичних ситуаціях та не боятись нести за них відповідальність. А це, на мою думку, найбільше допомагає у житті.

eH_ZBw0eVE4Віта Пришляк, студентка Рогатинського державного агроколеджу:

Вперше я дізналася про Пласт ще в молодших класах, проте вступила в організацію, коли виповнилося 16 років. Спонукали до цього ідейні основи Пласту, які вчать дотримуватися загальнолюдських та християнських принципів вірності Богові і Батьківщині, допомоги іншим. Під час пластування можна покращити свої вміння та навички, краще пізнати себе та навколишній світ, загартувати характер. Мені до вподоби, що в Пласті ми всі – друзі, разом навчаємось, ділимось досвідом, дискутуємо, інколи фантазуємо. До вступу у Пласт моє життя було дещо іншим, а тепер я навчилася думати не тільки за себе, а й за інших та зрозуміла, що творити добро і вести здоровий спосіб життя – не перешкода веселому, енергійному та сучасному дозвіллю.

Спілкувалась Зоряна Дзера

Написати відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *